В путь нічого збирати не буду,
Є тютюн і книжки, сухарі,
Десь піду я спокійно між люди,
Поклонюся вечірній зорі.

Так ходили, мабуть, святогори,
Де земля, як волошковий клин,
Так піду я в поля неозорі
І з піснями один на один.

Попрошу собі сил небагато
Молодим і гарячим слівцем,
Щоб на руки всю землю підняти,
Повернути до сонця лицем.