Задиміли гори, синії Карпати
І злетіла в небо пісня вівчаря.
Про стрункі смереки, про гуцульські хати,
А в промінні сонця виграє роса.

Приспів:
Я вітаю гори, синії Карпати,
І ранкове сонце, цю земну красу.
А карпатське диво буду пам'ятати,
Як в своєму серці бережу весну.

Там червона квітка пелюстки купає
В дивнім водограї, в сонячнім теплі.
Там шепоче вітер, стиха промовляє
Казку колискову молодій сосні.

Приспів.

Чути звук трембіти ген на полонині,
Там стіжки розбіглись з сіном запашним,
Палахкоче ватра, що біля колиби,
І бринить повітря молоком парним.