Квітує Тернопіль в каштанах,
Чарує берічок розмай ...
Чи знасш, юначе,
Дівчино кохана,
Що місто твоє, наче рай?

Ось замок стоїть сивочолий
Над плином Серету-ріки,
На синьому плесі
Гойдається човен
В полоні латать, осоки.

Вас манять до ставу тополі,
У небо зовуть голуби ...
Чи можеш, юначе,
І люба дівчино,
Таку ще красу віднайти?

В нас весни — в піснях солов'їних,
В нас літо — в намисті вишень ...
І щедра в нас осінь,
І "бабине літо",
І зими у сріблі алей.

І де б не бували ми з вами —
Тернопіль чекає на нас:
В години вечірні
І в росяні ранки,
Щодень і щороку, весь час.

Квітує Тернопіль в каштанах,
Чарує берізок розмай...
Ти знаєш, юначе,
Дівчино кохана,
Що місто твоє — вічний рай.