Родинами летять птахи у вирій
Й життя коріння дереву дає,
Отак і ми усе життя повинні
Не забувати рід і хто ми є.

Приспів:
Вишиймо рушник в своєму серці,
Де є мама й тато, бабця й дід.
І плекаймо ми свої деревця,
Щоб гордився нами весь наш рід.

Дідусь казав, бабуся говорила,
Всю мудрість світу передали нам.
Не забуваймо ж ми своє коріння,
Воно дає наснагу й силу нам.

Приспів.

На рушниках бабусі вишивали
Пелюсття квітів, наче дивний сад,
З-під їхніх рук дбайливо виростало
Родинне гілля, що дає усьому лад.

Приспів.