А сотню вже зустріли небеса...
Летіли легко, хоч Майдан ридав...
І з кров'ю перемішана сльоза,
А батько сина ще не відпускав...

Й заплакав Бог, побачивши загін:
Спереду - сотник молодий, вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній, сивий-сивий...

І рани їхні вже не їм болять...
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло...
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла...