Жменька рідної землі Іван Попович
Текст пісні
Я згадаю село і криницю у кленах,
Там дитинство цвіло на лугівках зелених.
Де ходив пастушком і впивався зорею,
Де осіннім листком так летів я за нею.
Приспів:
В очах постане біла хата
Що мріє в сонячнім теплі.
Збентежить серце рута-м’ята,
І жменька рідної землі.
Знову бачу село і з волошками жито,
Що було те було, там усе пережито.
І журбу і біду, мов прощальну розмову,
І любов молоду, і печаль полинову.
Приспів
Знов приїду в село на Різдво чи Великдень,
От і сонце зійшло у святковий розвидень.
Знов приїду в село на ласкаву гостину,
Там зігріє тепло як і всю Україну.
Приспів
Там дитинство цвіло на лугівках зелених.
Де ходив пастушком і впивався зорею,
Де осіннім листком так летів я за нею.
Приспів:
В очах постане біла хата
Що мріє в сонячнім теплі.
Збентежить серце рута-м’ята,
І жменька рідної землі.
Знову бачу село і з волошками жито,
Що було те було, там усе пережито.
І журбу і біду, мов прощальну розмову,
І любов молоду, і печаль полинову.
Приспів
Знов приїду в село на Різдво чи Великдень,
От і сонце зійшло у святковий розвидень.
Знов приїду в село на ласкаву гостину,
Там зігріє тепло як і всю Україну.
Приспів
Внески: