На горах квітли молоденькі сливи,
Цвіла усмішка в мами на лиці,
По рідному селу ішов щасливо,
Моя рука у маминій руці.
Раптово небо громом розкололось
І груди розкололися мої,
Мелодією неба мамин голос
Мене тоді уперше напоїв

В легінській силі, в грудях стало тісно,
І я ту силу в пісню перелив
І понесла мене у гори пісня,
Той материнський сонячний мотив

Я з піснею ходив у кожну хату,
Я піснею планету оповив,
А в рідному селі старенька мати
Ждала мене, моїх пісень і див.

Навік пішла із хати рідна мати,
Я запізно до неї поспішив,
Якщо болить душа в моєї хати,
Куди ж діватися моїй душі?
Удруге небо громом розкололось
Не стало в мене матері навік,
А мамині мелодія і голос
В душі моїй і у піснях живі.