Чебрецями пахне, небо синє – синє
І земля дарує нам своє тепло,
Тут моє кохання, тут моє коріння,
Тут моєї долі вічне джерело;

Приспів:
Тополиний краю – калиновий краю
Скільки ж я проїхав, перейшов земель;
З вирію до тебе знову прилітаю,
Наче той весняний білий журавель,
Наче той весняний білий журавель.

З отчого порога від широких бачу
Обернусь до когось і махну комусь
Я біля печалі росяно заплачу,
А біля утіхи тихо засміюсь.

Приспів.

Нахиляюсь в поле - житні колосочки
Ой кудись покличе серце в далину,
Вишиту зірками мамину сорочку
На гарячі плечі мовчки одягну.

Приспів.