В синьогори до села росами незбитими
Верховиночка ішла, говорила з квітами.
Розкривались пелюстки, |
А коли засяяв день - |
В косах дівчини квітки пісень. | (2)

Приспів:
Ой, ти чаклунко синіх гір,
Щасливий той, хто чув твій спів!
Ти квітам вір, ти квітам вір,
Їх голос пісні казковий.
Бо ти сама із казки йдеш, |
А казка не минається. |
Той жар, що в серденьку несеш |
У пісні виливається! | (2)

Пісня крила розвела лебедино лагідно,
В синю казку із села вирушали легіні.
Тут її просять ніжних чар, |
Ти співай мені, співай, |
Ой, який то дивний дар - пісні! | (2)

Приспів.