Жайвір високо в небо піднявся,
Пісня в нього терпка і свавільна,
Разом з вітром кульбабі зізнався,
Що душа у них рідна і вільна.
Голос в голос, а серце до серця,
Співи жайвора громом у них
В невідоме весняне несеться
До джерел тих магічно святих.

Приспів:
В лузі плачуть у котиках лози,
Вітер сушить на листячку вії,
А на серці веснянії грози,
Загубились на щастя надії.
Я весну цю плекаю по світу,
Проростаю в любові до неба,
Ніжні котики срібним привітом
Повертають мене знов до тебе.

Навіть жайвору сокіл позаздрить,
Що у небо злітає без пісні,
Лише пісня любові не зрадить,
Не страшні їй хмари зловісні.
А веселка надію вселяє,
Зацвітають знов котики в лузі,
І для серця рідніше немає,
Ніж мелодія жайвора в тузі.

Приспів.