Весна, напевно, не прийде ніколи -
Сніги такі надворі, як в душі.
Зимовий сад немов завмер довкола,
Але в чеканні не бува межі.
Весна уже, а з нею справжня повінь,
Любов'ю твоє серце напою.
Коли зігріє нас надії промінь,
Разом зустрінем ми весну свою.

Приспів:
О, весно, весно! Я тебе благаю!
Промінням серця обігрій любов!
Крізь віддалі твій подих відчуваю,
Немов у саме серце він дійшов.

Весна моя - за обріями в полі,
І проліски не діждуться пісень.
Що можна нам чекать тоді від долі -
Коли згубивсь в світах весняний день?
Іще зима лякає нас морозом,
Снігами душу й серце огорта,
І так поволі, як чумацьким возом,
Весни казковий образ вирина!

Приспів.