На вулиці, тополями багатій,
Дорога пухом стелиться мені.
Колись отут лунали в кожній хаті
Пісні веселі і пісні сумні.
Вже час давно ті вікна перекреслив,
І друзі всі у місто подались.
А спогади, а спогади воскресли,
Мов на гіллі минулий падолист.

Приспів:
Летить дитинство тополиним пухом,
Сьогодні в ньому майже ні душі,
Лише бабуся солов'їв там слуха,
Попасує гусей на спориші.

Вечірні вогкі запахи морочать,
Привидиться, крізь літ моїх дими:
Пливе чиясь вишивана сорочка,
Дівча зітхає млосними грудьми.
І нетерплячі губи над вустами,
З яких любові слово пророста,
На всі літа ми слово те всотали,
Лічила нам зозуленька до ста.

Приспів. (2)