Осінній вечір, тихий листопад,
Пішла ти, не вернулася назад.
Я обходив усі стежки планети,
Озвися, ради Бога, де ти, де ти?
Я жду тебе, а роки, наче дим,
Пливуть, пливуть за обрій білих зим.
Мені здається, ніби угорі
Не зорі, а вогнисті янтарі.

Приспів:
Твоїх очей промінчики незгасні
Такі ласкаві і такі прекрасні,
І я в журі привабливих ночей
Ловлю, ловлю тепло твоїх очей.

Мені здається, ніби у саду
Не яблуня, а ти стоїш в цвіту,
І в серці жар безгрішної любові
Палає, як весни рожева повінь.
І я несу той цвіт, немов фату,
Крізь будні літ і згубну мерзлоту,
А за порогом мокрий листопад,
І ти не повертаєшся назад.

Приспів.

Твоїх очей промінчики незгасні
Такі ласкаві і такі прекрасні,
Я жду тебе, а роки, наче дим,
Пливуть, пливуть за обрій білих зим.