Вони вже близько, ці чорні люди,
Я бачу як піднялись птахи з далекої запруди,
Я чую лай собак, чую звуки валторн,
Я відчуваю як у рушницю лягає патрон.
Люди не йдуть першими, перші - собаки,
Сп'янілі від повітря, вони готові до атаки.
Хорти сильніші, але всіх багато:
По п'ять, по шість, по сім на одного брата,
За те, що були вільними, з долоні не їли,
За те, що були собою, за те, що любили.
Білий сніг убере кров, як розірвана вата,
За бути собою це звичайна розплата,
Вони вважали, що ми - здобич, а це полювання,
Але для багатьох воно буде останнє.
Ну що, сірий брат, гарна погода для бою,
Вгамуй тремтіння в лапах, не бійся я з тобою!

Приспів:
Не бійся, я поруч!
Ми приймаємо бій,
Поки хоч один хорт живий.
Не бійся, я поруч!
Ми приймаємо бій,
Так, ми приймаємо бій!

А десь зараз той, хто колись був часткою зграї,
Він про нас навіть зараз і не згадає,
Він сказав, що не може, це - безперспективно.
Він заморився, у степу вночі зимно.
Він пішов коли зграї було складно, ну як так сталось?
Мабуть щось там, у нутрях зламалось,
Він більше не вовк, він - домашня тваринка,
З ним бавиться, як кошеням, дурнувата дитинка.
Теплий вольєр, комбікорму цілу гору
Тому, хто колись давав багатьом в усьому фору.
Час розставить крапки, хто правий, а хто ні,
Але від цього не краще, ні йому, ні мені.
Бо його нема поруч, він не побачить цю феєрію,
Як я розірву першу сонну артерію
І кров по підборіддю, друже шаленій,
Може в останнє, але приймаємо бій.

Приспів.

Три секунди до зіткнення, я десь ці очі бачив,
Вони нагадали, що я нічого не пробачив,
Не пробачив усі кулі по мені єгерям,
А псам, бо які рідко ідуть сам на сам,
Я не пробачив вовчі ями, тих хто в них потрапив,
Моє тіло має не одну сотню подряпин,
Я не пробачив на лапах шрами від капкану,
І на лівому боку від пострілу велику рану.
Уууууу. Вітер несе луну, Не я починав цю війну,
Що ви чекаєте, ну? Хто перший до вічного сну?
У кривавому місиві нас немає,
Зграя втомлена, але не тікає,
Є час, поки не почнуть розмову двостволки,
Ми приймаємо бій, тому що ми - вовки.

Приспів.