Залп - і чутно крик розірваної плоті,
Тут проста градація: живі або "двохсоті",
Тут людські серця наповнені війною
Так, що навіть янголи беруть у руки зброю...
Кров гулко віддає в напруженій аорті,
Смерть, нібито знущаючись, живе в аеропорті,
Сьогодні друг пішов, для мене - все це вперше,
Герої не вмирають... Герої не вмирають...
Герої не вмирають... Кому від цього легше?..

Твоє фото на шпальтах, у стрічках та ТБ,
Але, на жаль, воно не поверне тебе,
А поруч такі ж самі, що там були з тобою,
Що не повернуться до нас із того бою...
Хто тепер не зможе відмовити в пораді?..
Хто надасть надію на квітень в листопаді?..
Хто мені співатиме "Ой, верше, ти, мій верше"?..
Герої не вмирають... Герої не вмирають...
Герої не вмирають... Кому від цього легше?..

Ах, як рясно зорі небо розсипа,
Забажав би щось – та вже сенсу нема...
В небі зорепад почався, потім згас,
Це салют по тих, хто пішов від нас...
І дивлячись на це, хтось скаже - не дарма,
Бо в цім конфлікті виходу іншого нема...
Скаже, що все добре, але, напевно, збреше...
Герої не вмирають... Герої не вмирають...
Герої не вмирають... Кому від цього легше?..