Ой, там у зелен-саду
На березі ріки
Зібралися на раду
Завзяті козаки.
Хильнули по чарчині
Та й зачали гадать,
Як неньку-Україну
З біди порятувать.

Гей, будьмо, будьмо,
Гей, будьмо, гей, гей!
Гей, будьмо, будьмо,
Гей, будьмо, гей, гей, гей!

Найперше, що нам треба, –
Один із них гука, –
Обрати з-поміж себе
Нового ватажка!
Так є в нас отамани! –
Ми їх не визнаєм!
Так є ж іще й гетьмани! –
Ми кращих оберем!

Шумить козацьке віче,
Нуртує через край!
Такий-то маєм звичай –
Хоч вуха затуляй!
Тут кожен, як послухать,
Є щирий патріот,
Бо ратує щодуху
За правду, за народ!

Обравши отамана,
Уся козацька рать
Гуляла аж до рана,
Бо вміє погулять!
Ви чуєте, панове?
Чи, може, хто оглух?
Живе в нас вільне слово!
Живе козацький дух!

Іще раз – будьмо!
Так будьмо ж, гей, гей!
Іще раз – будьмо!
Так будьмо ж, гей, гей, гей!