Дощик накрапає, на камені слизько,
Гей, добре тому жити, що кохання близько! | (2)

Близько воно, близько, та ще й недалечко −
Гей, через сад зелений, через озеречко. | (2)

А я в тому саду терни порубаю −
Гей, я своє кохання здалека пізнаю! | (2)

Сивим конем їде, мальована бричка,
Гей, люблять мене хлопці, що я й невеличка. | (2)

Хоч я й невеличка, та ще й небагата,
Гей, в мене кавалєрів щодня повна хата. | (2)

Щодня повна хата, ще й повнії сіни −
Гей, в мене кавалєри всі лавки засіли! | (2)