І знову прилетять і відлетять лелеки
І стомлено вітри присядуть на стерню,
Забудуть мене всі, і близькі, і далекі,
І друзі ті, яких у серці хороню.

Зажуряться ліси в осінній позолоті,
Долинами туман кошлато задимить,
Скупає мене хтось в словесному болоті
Та знаю чистоту – не зможе очорнить.

А легіт молодий ту грушку кучеряву
Голубить ніжно так у літньому саду,
Пройшов шляхом життя, як світло крізь темряву,
Хоч вірив підіймусь, якщо десь і впаду.

І знову прилетять і відлетять лелеки
І стомлено вітри присядуть на стерню,
Згадають мене всі, і близькі, і далекі,
І друзі ті, яких у серці хороню.