Де нічка у гуцульській хустці мочає косу в потічок,
Де зорі висіяні густо горять неначе сто свічок.
Де серце звеселить трембіта, а очі – врода молода,
Я звідти, друзі мої звідти, мої тут щастя і жура.

Приспів:
Там, де гори сині, в тесаній хатині доля грає на струні,
З краю, що в смереках, бачу всіх здалека, світ видніється мені.
Там потоки-ріки бистрі ніби дикі, наче птахи на порі,
Там гуцулка-мати вийде нас стрічати ще до ранньої зорі.

Ой біла полониньська ватра тебе зігріє і мене,
І вже не варто, вже не варто нам щось пригадувать сумне.
Скажу я іншим без докору, скажу і засвічусь увесь,
Хто в горах дивиться угору, хто в горах ближчий до небес.

Приспів (2)