Те, що в нас намагаються вбити,
Стає долею й нашим одвічним шляхом:
Сьогодні тобі вони зв’язують руки,
А завтра ти їми змиваєш з ножа кров.
Хто твій творець, що навчив виживати?
Де твоя логіка, яку ти так хвалиш?
Забороняючий почав дозволяти,
Й на вулицях міста запанував хаос.
І в темні часи є можливість торкнутись
До теплого світла, якщо в нього віриш,
Час вже настав кайдан цих позбутись,
Світ не прокинеться і ти не зустрінеш...
...Цей світ лише для обраних,
Для тих, хто розуміє поєднання єдності і чистоти,
А той, хто витрачає все життя на перегони за коштовності,
Той і залишиться ні з чим і у пітьмі...
Наше життя – культури калістраж:
Щоб відтворити акт мистецтва,
Жертвоприношення віддаш –
Проллєш святе творінню в серце...
І після смерті знов заб’ється,
В життєвих барвах задихнеться,
Твій вічний скарб – душі частинка,
І всьому світу оголиться скринька...
Чим пишен виноградний сад,
Тим його хмель багатшим стане,
Симфонія ховає межі темних ґрат,
А прохолода нам у жили заглядає.