Крізь замок снігів
Я відчув поцілунок,
Де фортеця вогнів
Не згасає малюнок.

Цимбали б’ють, цимбали б’ють,
Цимбали б’ють в глибини,
Росте святе, росте святе,
Росте святе коріння.

Цвіт блакитних очей
У нічному тумані
Проводжає у путь
Корабель в океані.

Виплескують життям бруньки,
Цимбали б’ють, п’ють козаки...
Цимбали б’ють, а ти танцюй!
Хай кров бурлить святая!

Найтемніші глибини
Тихі й спокійні,
Хвилі блукають
В тінях твоїх.
Таємничим орнамент
Розкладає перлини:
Величезнії брами –
Всю святиню святинь.
За нічними словами
В неосяжне пірнаю,
Я живу, я вмираю,
І знов засинаю,
За цим краєм є те,
Що лиш є у криниці,
Я проходжу мовчання,
Бо те щось б’є в дзвіниці...

На пшеницю як сніг,
Темний ангел упав,
Він обличчя без слів
Моє цілував.
Зустрічай божевілля,
Воно вже танцює,
Крикливим творінням
По жилах пульсує...

Що для тебе
Значить свобода?
Спитай в себе,
Хто ти,
Заради чого живеш...
Засліплений натовп
Не бачить нічого,
Прокинься скоріш,
Бо сліпцем і помреш.
Війна, революція,
Криза, убивство –
Цілеспрямований
Простий механізм.
Але люди вже звикли
До такого каліцтва,
У їх головах стоїть
Штамп – комунізм!
Твоє право бути
Обдуреним тричі,
Твоє право жити –
Іти, як ідеш.
Не прокидайся
Ні в якому разі,
Сліпцем народився,
Сліпцем і помреш...

А де наші люди,
Коли нам так потрібні,
Ховаєтесь від себе
І будете терпіти.
А жити, як собака
І милості чекати,
Таке життя любити –
Божественне в собі вбивати.

Цимбали б’ють, співає ліс,
І вітер винний смак приніс.
Трава шумить, тече вода –
Тут лине все наше життя...

Цимбали б’ють,
Бо справжній чоловік
Не може без війни,
Цей невідомий поклик
Кожний з нас почує
В своїх жилах.
Борець і виживший –
Це зовсім різні речі,
Але в собі
Ми знайдемо, що нам потрібно
В наших силах.