У безглибинному, безмежному морі
Десь в далечі я почула твій голос.
Хвилі зітхають, у душу пірнають,
Шукають себе, вбиваючи подих...

Твій корабель бунтує по жилах,
Твій корабель на небосхилах!
Тільки долоні свої простягни,
Наш корабель – дитячії сни!..

Я тут і я витримав поштовх життя,
Мій корабель возвеличує простор,
Я тут, і в далечі хтось знов кличе мене...
Я тут!.. Я посміхаюся сонцю...

На кораблі їй місця нема,
Зніми з свого серця її закляття:
День ти на суші, десять літ в морі!
Не завелика ціна твого щастя?

Я кохаю життя за мінливість свою,
Якби я був вічний – дарував всім красу.
Але вічне життя – не головне:
Найголовніш – не загубити себе...

Твій корабель загубився у морі,
Ти спокійно пливеш непомітним човном,
Твій шлях – лиш вперед, ходити вільно і всюди,
Без ім’я і домівки, де ховається сон...

Непомітний як вітер, по хвилях ідеш,
Ти спокійний, як роси, твій човен порожній,
Ти пірнаєш в життя і красою живеш,
І ніхто і ніколи тебе не впізнає...

Повільними хвилями блукає мій човен,
По безглибинному, безмежному морю...