Мною палає вогонь у тобі,
Тобою вмирають, тобою живуть.
І знов запалають на небі зірки,
Вказати нам шлях до струн почуттів України.

Розводжу руками своїми я хмари,
Осяй мені сонце сльози козацькі.
Мої крила вже починають рости,
А під ногами починають зникати сліди.

Солодкий спадок й гіркий заповіт
Волею долі зустрів Україну,
Шляхами свастики шукав мене світ,
А вічність зникала крізь наші долоні.

Прийде смерть пожинати плоди,
Потрапить на очі їй Батьківщина,
Торкнись до Всесвіту космічних потоків,
Вільно скажи – Моя Україна!

Душею Я завжди з тобою, кохана,
Я з Всесвіту буду тебе надихати,
І сонцем, і небом – це доля твоя,
А дорога мені – Чумацький Шлях!

Я відчиняю браму
І заходжу в Священне.
Мої старі думи померли,
І вже назад Я не вертаюсь...