Єрусалимські доньки вийдіть нині,
Узріте свойого Царя в короні,
Вийдіть, роди вірних, з Божої святині,
Гляньте на страшний вид в місті Сіоні:
Того Царя, що Його вітали, |
Пісню "Осанна!" Йому співали, |
За злочинця вже мають, |
На хресті розпинають |
Його невинного. | (2)

Народе невдячний, кого ж ти це судиш?
Так прийняв ти Бога, свого Месію?
За таку відплату сам осуджен будеш,
Прокляття на віки тебе покриє.
Прийшов спасти нас всіх від смерти |
І відчинити небо заперте, |
А ти Христа не злюбив, |
Хоч по чудах ти узрів, |
Що це Син Божий. | (2)

Небо помутилось, не могло дивитись
На Христові муки, на людську злобу,
Як звірі, знущались Ізраїля діти,
Над невинним Агнцем, до смерти, до гробу.
Промені сонця потемніли, |
Як люди Бога на хресті убили, |
Аж земля задрижала, |
Тіла мертвих повстали |
Із своїх гробів. | (2)

За кого ж терпів Ти, Спасе, тії муки?
Хто ж як не самі ми гріхами люто
До хреста прибили Твої святі руки!
То ж подай нам ласку жалю і покути!
Не відкинь грішних нас від себе, |
Лиш прости гріхи і даруй нам небо, |
Пом'яни нас, Владико, |
Щоб з небесним ми ликом |
Тебе славили! | (2)