Як на своє життя погляну,
Заливатись сльозами стану,
Жалю пекучими сльозами
Над моїми всіма гріхами.

Мої кроки не йшли до Бога,
В гріхах була моя дорога,
Я впадав в сумнів і зневіру,
Занехав Бога, святу віру.

Я про земські лиш втіхи дбаю,
А про вічність все забуваю.
Що ж нещасний буду робити,
Як Бог прийде мене судити?

Світ облуди був мені паном,
Вірив я намовам, обманам,
Від гріха брудними устами
Ближніх гнав у пропасті-ями.

Христе, до Тебе в цю хвилину
Іду, як Марія Магдалина,
З миром приношу я амфори
Жалю, каяття і покори.