О, горе мені, горе і смуток,
Бо гріх мій єдиний здобуток,
Як на Божім суді я стану |
Й до ряду слуг Божих пристану. | (2)

Грішна й беззаконна дорога
Завела мене вдалеч від Бога.
Дім мойого Батька й Владики |
Вже чужий мені і далекий. | (2)

Про вічні добра я не тямив,
Дочасні ж любив до нестями.
Щож я бідний буду робити, |
Як Господь прийде нас судити? | (2)

Нещасний сумний я й голодний,
В душі ж такий зимний, холодний!
Як я стану перед Суддею |
Із такою злою душею? | (2)

Ах ні! Не чекаючи суду
Я визнаю жах мого блуду...
Мої рани я розікрию |
Перед добрим, вічним Суддею! | (2)

Піду і до стіп Йому впаду
І скрізь сльози прокажу: "Мій тату!
Хочу бути Твоїм слугою, |
Зглянься, змилуйся наді мною!" | (2)