Видираю черговий куплет із диму сигарет,
Тет-а-тет, мовчазний концерт
Сірим пилом на асфальті -
Без гарантій, без блакитних мрій...
Та голос в серці спонукає:
"Давай! Продовжуй! Дій!".
Всяке колись було, і гнуло мене минуле,
Той сум, що в шарі мулу -
Вітром з півночі роздуло
І я сутуло, але ж починаю все з нуля...
Така от моя гра! Феєрія щодня!
Ти одна запам'ятала мене саме таким -
Життєвим і простим,
Для інших маю тисячі картин.
Нікотин без зупину роз'їда легені,
Буремний геній на папері,
Кривава Мері у партері!
А на сцені я зустріну осінь
Втомленим і босим,
Чергова хвороба косить,
Уві сні - та сама постать.
Коли здається,
Що цю пісню не допишу і покину -
Сигаретний дим підкаже риму.

Приспів:
Життя - така річ, де все крутиться по колу,
Лише власні ролі тут виконують сліпі актори.
Море персонажів, десятки типажів...
Хтось знайти свій образ так і не зумів.
Життя - така річ, де все крутиться по колу,
Лише власні ролі тут виконують сліпі актори,
Але те, що сталося, - уже не повернеш.
До сліз ріже очі дим від сигарет...

Там, де сплив один рік - там пройде і два.
Це - проста лічба і слів їй заперечити катма.
Та що робити, як вона неспроможна передати сліз,
Які мені приніс ранком сизокрилий бриз.
Поліз у душу, щоби витягти назовні
Повні долоні солі, що дістались мені у горі.
Територій, де чекають мене, стало менше,
Тож тепер значно легше спланувати втечу.
Серед течій річок, серед моря старих думок
Десь загубився мій маленький життєдайний струмок.
Димом сигарет рахую до трьох:
Не треба помилок, вони згасають зі світлом...
Навіщо вітер знову свище у ранковій тиші
Ближче і ближче, вирізає роки на обличчі,
А серце мов погризли миші.
Я один тепер вверх видихаю дим з грудей...

Приспів.