Дитинство! Ти куди? Хоча б на мить повернись!
Хочу, як колись, не помічати скрізь тільки підлу злість.
Від місць, які я полюбляв, будучи малим,
Плин лихих років лишив холодні рештки сірих стін
І лиш один предмет мені минуле нагадати здатен:
Альбом для фотографій стандартного формату!
Батько та мати тут щасливі й молоді;
Світлі миті ці зберегли пожовклі папірці.
А от - іще фотки прикольні, де я малий на поні,
А на фоні - рідний краєвид, як на долоні...
У полоні спогадів! З очей - солоні краплі.
Життя - як гра, блін, яку по новій вже не розпочати.
Спогадів багато, але з часом їх все менше буде:
З пам'яті зітруться події, речі, люди...
Купа бруду - цинізм - манить мене в облуду
І своє дитинство я так боюся, що забуду!

Приспів:
Те дитинство, |
Те дитинство |
Біжить так невпинно! |
Так невпинно... |
Скоро воно згине! |
Скоро згине... |
І лиш на фото час застигне. |
Час застигне. |
Дивись! |
Дивись! |
Ти ж тут дитина! | (2)

Моє дитинство... Сумно від однієї фрази!
Старі світлини сяду і зберу, як пазл.
Як я розказував друзям всі ті мази
Про облудливе щастя, його крихкі каркаси.
В портфелі Біблія - а книжок не треба,
І ніби бідний я - та було моїм небо!
І всі мої падіння будуть так нескоро...
Я не соромлюсь тих часів, що мені той сором?
А непокора зріла в моїм серці;
Батьківське горе - а потім море смерті!
А, може, ні, цей сором робить мене достойним,
Може, померлі зараз там за мене горді.
Я згадую жахи - скупа сльоза зринає,
Були друзі й немає - розійшлись шляхи.
А в тім старім альбомі моя щира усмішка...
Сідим стало минуле в пам'яті зовсім трішки.

Приспів.