Соловейку маленький,
Маєш голос тоненький.

Защебечи при мені,
Бо я в чужій стороні.

Бо я в чужій стороні,
Нема роду при мені.

Нема роду, лиш я сам,
Не до мислі жінку взяв.

Піду в військо служити,
Аби з нею не жити.

Жінка цеє почула,
На лавоньці заснула.

Я ї накрив полотном,
А зверху ще кожухом.

Сам взяв шапочку набок,
Й на вулицю до дівок.

– Добрий вечір вам, дівки!
Я позбувся вже жінки.

Усі дівки сказали:
– Здоров, здоров, Іване.

Тільки одна мовчала,
Бо то жінчина сестра.

Заплакала та й пішла
До матінки, до отця.

– Ой матінко, батьку наш,
На вулиці є зять ваш.

– Нехай, доню, гуляє,
Бо він жінки не має.

Бо він жінки не має,
Господь його скарає.

За маленьку крихтину,
За нашую дитину.