– Ой сосна, сосна, а де ж ти росла,
А де ж ти росла, тонка висока?
– Ой росла ж бо я в ліску, у ліску
Та в ліску, ліску при крутім бережку.
Там донський козак умивається,
Умивається, утирається
Дай же мені бог, сей поход сходить,
Сей поход сходить, деньгов получить.
Куплю батюшці новий сірачок,
Рідній матушці та дорогий платок,
Рідному брату дорогого коня,
Ріднії сестрі дорогого сукна...
Ріднії сестрі дорогого сукна,
А шельмі-жоні куплю нагая.
А шельма-жона догадалася,
Три чаші вина постаралася.
Чи самому пить чи товаришу дать?
Як самому пить, то в світі не жить.
Товаришу дать, гріха б не набрать...
Ой вилляв вино на сиру землю.
Сирова земля загорілася,
Сирова земля загорілася,
А шельма-жона ізумилася.
Ой піду же я та й до стайненьки,
Та й до стайненьки до новенької,
Виведу коня найсивішого,
Найсивішого, найсильнішого,
А чеплю милу коню до хвоста
Та пущу милу в степ на гуляння,
Нехай сивий кінь прогуляється,
А шельма-жона нехай кається.