Ой прибравси* стрілець з темного луга,
Вистрілив з лука та вбив голуба.
Голуба убив, голубку лишив
Та заніс єї у свої краї,
Дає водиці, дає пшениці.
Голубка не їсть, голубка не п’є.
– Чом ти, голубка, не їж та не п’єш,
Лиш під яблінку плакати ідеш?
– Як мені їсти, як мені пити,
Коли не маю з ким в світі жити.
– Ой є у мене сто пар голубів,
Іди вибирай, котрий твій любий.
– Ой я ходила та й си дивила,
Нема там того, що я любила.
Бо мій був сивий та й білокрилий,
На личко рум’яний, ще й чорнобривий.
Дала би-м, дала усю худобу,
Би хто змалював хоть ту особу,
Хоть при цій стіні, де си вмиваю,
А хоть при другій, де ліжко маю.