Ой червоно сонце сходить, червоно заходить,
Рад би я ся довідати, що дівчина робить.

Рад би я ся довідати, ой рад би я знати,
Чи позволить дівчинонька старостів прислати.

Ой їхав я дорогою, їхав берегами,
Надибав я три дівчини з чорними бровами.

Одна була Марусенька, друга Катерина,
А та третя дівчинонька – тото моя мила.

Ой зліз же я з кониченька, став зілля копати,
Прилетіла зозуленька та й стала кувати.

– Ой не копай, козаченьку, троякого зілля,
Бо вже твоя дівчинонька просить на весілля.

Ой сів же я на коника та й їду додому,
А вже моя дівчинонька не буде нікому.

Приїхав я до дівчини, на її подвір’я,
Ударили три оркестри на її весілля.

Приїхав я до дівчини, аж до її хати,
Вийшов з хати старий батько, став мене питати.

– Не хочу я, старий батьку, меду ні горівки,
Тільки хочу промовити два слова до дівки.

Ой правою рученькою дівчину вітає,
А лівою рученькою шабельку виймає.

Ой бриніла шабелина, бриніла, бриніла,
А вже тії дівчиноньки голова злетіла.

Як летіла, так летіла, впала на долину,
Сів же козак на коника, втік на Буковину.