На високій турмі
Два голуби сідят, (2)

Люде їм завидят,
Же ся ради видят. (2)

А люде-прелюде,
Не завидте тому, (2)

Бо ся сподабало
Так єдно другому. (2)

Як Янчик умер,
Ганичка зостала, (2)

На жалосний погріб
Так скоро бежала. (2)

Як она почула
По-перший раз дзвона: (2)

Прошу вас, мамичко,
Прошу вас, про бога, (2)

Пусте же мя, пусте,
На жалосний погріб! (2)

Як она почула
По-другий раз дзвона: (2)

Прошу вас, мамичко,
Прошу вас, про бога, (2)

Пусто же мя, пусте
На жалосний погріб! (2)

Як она скочила,
Ани не смотрила,
Ани прибераня.

На жалосний погріб
Так скоро бежала. (2)

А як она пришла,
Юж го погребали. (2)

Прошу вас, грабаре,
Прошу вас, про бога, (2)

Вимте мі го, вимте,
Вимте мі го з гроба. (2)

А грабар послухав
Та ї його виняв. (2)

Як він його виняв,
Зараз він єй обняв. (2)

Як він єй обняв,
Зараз єй задусив. (2)

Яничка сховали
Пониже костела, (2)

Ганичку сховали,
Повише костела. (2)

На Яничку росне
Дробна розмария, (2)

На Ганичці росне
Дробна центерия. (2)

Росли они, росли,
Аж костіл приросли. (2)

Як костіл приросли,
Та ся разом зросли. (2)

А їх люба мати
Все їм прешкаджала, (2)

Што г’ вечір виросли,
Рано їх зожала, (2)

Свою грішну душу
Навіки прокляла. (2)

Тепер, добри люде,
По мі ся покайте. (2)

Як ся люблят двоє,
Побрацся їм дайте. (2)