Молодий хлопець хотів женитись,
Прийшла му картка в війську служити.

Йде до ворожки поворожити:
– З ким моя мила думає жити?

– Думає жити сама з собою,
З правов рученьков під головою.

Він іде з війська, людей питає:
– Що ж моя мила там поробляє?

А люди йому відповідають:
– Вчора померла, нині ховають.

Іде на цвинтар, шапку знімає,
Там два козаки яму копають.

– Дай, Боже, щастя, що копаєте,
Кого в ту яму поховаєте?

– Поховаємо гарну дівчину,
Вчора померла, нині спочине.

Витягнув шаблю, вдарився в груди,
Нема милої й мене не буде.

І посадили рясну калину,
Тут спочивають козак й дівчина.