Чарівні квіти, прекрасні віти,
Це все колись була вона,
Тепер зникає небо без крає,
З’являється лиш сірий дим!

Приспів:
Її сльози не помітить ніхто,
А в неї в серці бите скло,
Пакет подій і сміття, –
Дарує їй твоє буття.

Ти наплював, все зруйнував,
Ти порубав і не згадав,
Вона жива, вона рида,
Теж помститься, лише чекай.

Брудна вода, – колись була жива,
Бур’яном поросла, дорога в майбуття,
Повітря, що тебе вбива, вже і того буде за мало,
І часу більш нема, – майбутнє є обманом...

Приспів

Природа і людина в чому річ сумісна,
Коли одне живе а інше прожива?
Людина, – по собі сама корисна,
А природа – джерельна та вода...

Тече собі невпинно і не знає,
Що буде далі, що було тоді.
Людина все життя себе шукає –
Одна знаходить, а інша в пошуках завжди

Приспів