Сонце заходить, радість моя остила,
Все, що було учора, залишиться без надії.
Без запрошення мрія, ніколи вже не прийде,
Щастя без болі в серці, двері не відчине.
А я сумую, і день не в радість, а ніч як кома,
І все давно тобі знайоме, у серці моєму тільки втома.
А сльози як дощ, йдуть не свідомо, любов не прозора
Зруйнувала мене...
Вікно в невідоме, не по приколу кохання лажове...

Приспів:
Без слів помираю,
Без снів я страждаю,
Без днів сумую,
А в душі радості не чую.
І все вже тебе не має,
В думках тебе забуваю.
І, мабуть, тебе не кохаю,
А в душі помирає
Любов...

Темна кімната і я один сам на сам з думками.
Все, за що любов катувала, давно тобі і їй пробачив
І це годинник, що рахував ті радості миті,
Давно вже не лічіть, безжально розбитий,
Амурами вбитий.
А я сумую, вже забув як воно відчувати,
Трохи страждати, переживати за радість з тобою.
А тепер я один, серед заходу сонця,
Тихо страждаю... без тебе.
Любов заблукала у лабіринті темряви.
Боже, допоможи їй...