Місто плавитьcя від неспокою,
Усі довкола проткнуті голкою,
Хтось сховався під панцир холоду
Прямо зранку, чи, може, змолоду...
Я іду по асфальту мокрому
І свій біль заглушаю кроками,
Я тону у даремній гордості,
Я тону у несправжній радості...

Приспів:
Я сама не своя... Одна...
Я сама – не твоя... Одна...
Серед ночі одним-одна,
Наче море без дна, одна...
Я – вогонь, що згорів... Одна...
Ти мене загубив... Одна...
Хай у всьому моя вина,
Серед світу я знову одна...

Може, треба себе пробачити,
Щоб інакшим цей світ побачити...
Може, треба затиснути голову
І на вулицю вийти голою...
Може, треба заплющити очі,
Хай випадок щастя наврочить...
Я тобою проткнута, мов голкою,
Я цю голку в собі приборкую...

Приспів. (2)

Місто плавиться від неспокою, |
Я тебе у собі приборкую... | (2)