Приспів:
Манять луки неозорі і ліс,
Як тут обійтися без емоцій,
Тут для мене свято на весь світ,
У селі, якому назва - Проців!

Я закохана в тебе, мій Процеве!
Йду до сосен твоїх і буків,
І від них набираюсь емоцій я,
Від хвилястих, як дюни, горбків.
Мов пливу поміж ними замріяно,
Як своїх я їх знаю роки,
Радо сосни помахують віями,
Стелять килим із голок ярких.

Приспів. (2)

За селом безкрайні луки із травами
Нам шовкову дарують красу,
Прикрашають село, як коралами,
І за це не беруть з нас "взятку".
Тож квітуй у віках, рідний Процеве,
Зігрівай наші душі теплом,
Прославляйся дівчатами і хлопцями,
Будь найкращим у світі селом!

Приспів. (4)

Тут для мене свято на весь світ,
У селі, якому назва - Проців!
Проців! Проців! Проців!