Народи мене, Матінко Божа,
В Новий Світ народи,
Поклади мене в Зорянім Ложі,
Щоб не знала біди.
Хай сповиє мене те Мовчання,
Що у серці Твоїм,
Хай моєю оселею стане |
Твій надзоряний Дім! | (2)

У обіймах Твоїх задрімаю,
Мов дитя, залюбки,
І не треба вже іншого раю —
На віки, на віки...
А як знову настане тривога,
І Земля спалахне —
У далеку криваву дорогу |
Ти розбудиш мене! | (2)

Я пройду крізь ворота тілесні,
Крізь похмуру межу.
Та Твій образ, Матусю, чудесний,
У душі збережу...
Лиш одне я молю: у долині,
Де страждання завжди, —
Не покинь свою вірну дитину |
Серед лиха й біди! | (2)

Ти вдихни мені мудрості й сили,
Певність в ділі святім,
І здолаю я темну могилу, |
І вернуся в Твій Дім! | (2)

Народи мене, Матінко Божа,
В Новий Світ народи,
Поклади мене в Зорянім Ложі,
Щоб не знала біди.
Хай сповиє мене те Мовчання,
Що у серці Твоїм,
Хай моєю оселею стане |
Твій надзоряний Дім! | (2)

Твій надзоряний Дім!..