Нас чарували осінні гаї,
Клени, як вогнища світлі.
Падало з неба на коси твої
Бабине літо, бабине літо.
Я вибирав павутиння із кіс
І не відразу, кохана, помітив
В синіх озерцях по крапельці сліз,
Бабине літо, бабине літо...

Зустріч коротка, прощатися час,
Ніжно дзвеніли нам квіти.
Линуло з неба ясного до нас
Бабине літо, бабине літо...
Перше кохання давно одцвіло,
Та не розвіяло спогади вітром.
Світла печаль посріблила чоло
Бабиним літом, бабиним літом...

Нас чарували осінні гаї,
Клени, як вогнища світлі.
Падало з неба на коси твої
Бабине літо, бабине літо.

Падало з неба на коси твої
Бабине літо, бабине літо...