На світі жив один Макар -
Він не хапав зірок із неба.
Зате він мав чудовий дар -
Не сунув ніс куди не треба.
Розкішний сад, шикарний дім,
Скажений пес на варті щастя.
Сидів Макар у домі тім,
Собі виспівуючи часто:

Приспів:
Моя хата скраю -
Нічого не знаю!
Нічого не знаю -
Знати не бажаю!

Будинок схожий на тюрму,
А в нім хазяїн, як сновида.
І часто мріялось йому:
"Згоріла б хата у сусіда!
Нехай покаже це усім:
Мені до них немає діла.
Я хочу більше ковбаси,
А ще, звичайно, цукру й мила!"

Приспів.

Він був людина золота -
Та хабарі любив, нездара.
І от звалилася біда
На бідну голову Макара.
Розкішний дім, шикарний сад -
Усе пішло в казну державну,
А сам Макар пасе телят,
Собі виспівуючи справно:

Приспів.

Ні!

Приспів.

Ні!
Моя хата скраю - | (2)
Нічого не знаю! | (2)
Нічого не знаю - | (2)
Знати не бажаю! | (2)