Не треба мене проводжати,
Прощання хай буде, як мить,
Не варто на людях ридати
І щось навздогін говорить.
Ми сильні, нам треба триматись,
Хай як у душі не пекло,
Ти маєш мене дочекатись
Усім негараздам на зло!
Ти маєш мене дочекатись,
Ти маєш мене дочекатись,
Ти маєш мене дочекатись
Усім негараздам на зло!

Я буду далеко від тебе:
В тій Богом забутій землі,
Де ГРАДи випалюють небо
І кулі шугають в імлі.
Усе на війні може статись:
Є втрати у кожнім бою,
Ти тільки зумій дочекатись,
Не втративши віру свою!
Ти тільки зумій дочекатись,
Ти тільки зумій дочекатись,
Ти тільки зумій дочекатись,
Не втративши віру свою!

І якось ти знай, моя рідна,
Пройшовши крізь полум'я й дим,
Я в дім увійду непомітно,
Схилюся над ліжком твоїм:
Ми будем ридати й сміятись
Щасливі, як діти в Раю.
Ти тільки зумій дочекатись,
Не втративши віру свою!
Ти тільки зумій дочекатись, |
Ти тільки зумій дочекатись, |
Ти тільки зумій дочекатись, |
Не втративши віру свою! | (2)