Украдене сонце зизить
Схарапудженим оком,
Мов кінь навіжений
Що чує під серцем ножа.

За хмарами хмари,
За димом пожарищ високо
Зоріє на пустку
Давно збайдужілі божа.

Стенаються в герці
Скажені сини України,
Той з ордами бродить,
А той накликає Москву.

Затялися очі пророчі,
Пророчі з руїни,
Вже мати не встане,
Розкинула руки в рову.

Найшли, налетіли,
Зам'яли, спалили,
Побрали з собою в неволю
Весь тонкоголосий ясир.

Бодай ви пропали, синочки,
Бодай ви пропали,
Бо так не карав нас ні лях,
Бусурмен-бузувір.

І Тясмину тісно од трупу
Козацького й крові,
І Буг почорнілий
Загачено трупом людським.

Бодай ви пропали, синочки,
Були б ви здорові,
У пеклі запеклім,
У райському раї страшнім.

Паси з вас наріжуть,
Натягнуть на гузна вам палі,
І крові наточать,
Упийтесь скаженим вином.

А де ж Україна?..
Все далі, все далі, все далі...
Наш дуб предковічний
Укрився сухим порохном.

Украдене сонце зизить
Схарапудженим оком,
Мов кінь навіжений
Що чує під серцем метал.

Куріє руїна,
Кривавим збігає потоком,
А сонце татарське
Стожальне разить наповал...

А де ж Україна?..
Все далі, все далі, все далі...
Шляхи заростають
Дрімучим терпким полином...

А де ж Україна?..
Все далі, все далі, все далі...
Шляхи заростають
Дрімучим терпким полином...