Шабля в піхвах, люлька при боці,
В похід виступали пани запорожці,
В похід виступали пани запорожці.

Їхали Вкраїні волю воювати,
Неньку свою рідну з ярма визволяти,
Неньку свою рідну з ярма визволяти.

Бо вже сил не стало зносити образу,
Вороги обсіли, як ота зараза,
Вороги обсіли, як ота зараза.

Плаче Київ, Канів, Умань аж ридає,
В православних храмах унія гуляє,
В православних храмах унія гуляє.

Жиди, ляхи кляті, брати-уніати
Смокчуть крові з неньки, ворони прокляті,
Смокчуть крові з неньки, ворони прокляті.

За сирітські сльози, за ганьбу жіночу
Викресали вогню козаки в дорозі,
Викресали вогню козаки в дорозі.

Ні жида, ні ляха ніщо не врятує,
А москаль проклятий все собі мудрує,
А москаль проклятий все собі мудрує.

І тобі цариця військо посилає -
Братів наших клятих з московського краю.

Браття наші кляті, за що ж така кара?
За що ж ви багнети на волю підняли?
Гинуть гайдамаки, гинуть, не здаються,
А вороги лютують, козаченьки бються.

Від Дніпра і Богу, від Дністра і далі
Посадили всюди гайдамак на палі,
Посадили всюди гайдамак на палі.

Тим за перемогу в Москві та Варшаві
Задушили волю, України славу,
Задушили волю, України славу.

Але не загинуть в пам'яті народу
Сини твої славні, Україно, вольні!
Сини твої славні, Україно, вольні!