Віками так склалося,
Що любимо інших,
І служимо часто
В чужині комусь,
Воюємо з братом,
В союзі з чужинцем,
І свідком того була
Древняя Київська Русь.
Все робим, що скажуть,
Сміємось крізь сльози,
Щоб там на чужині
Панам догодить,
А вдома матуся оплакує долю,
Їй так вже старенькій
На світі не хочеться жить...

Приспів:
Моя Україно,
За рідних дітей ти,
За доньок своїх,
За синів заступись!
Поклич їх до себе,
До рідного дому,
Як матінка рідна з любов'ю
До них пригорнись!

Повернувся діти,
Повернуться рідні,
Птахами прилинуть
У рідний свій край,
Степи де безмежні,
Де гори Карпати,
Гірські де струмочки
Й чарівний співа водограй!

Приспів. (3)