При камені, при білому, криниченька,
А в ній – з-під каменя вода.
При камені, при білому, вербиченька
Зросла, красою молода.
Надіється криниченька некопана,–
Любов напитися прийде.
Вербиченька, мов дівчина некохана,
Пори сподіваної жде.

Приспів:
Ти прийди, прийди,
Під вербичку стань,
Пригорщу води
З каменя дістань.
Я у тій воді
Губи затоплю.
Ти збагнеш тоді,
Як тебе люблю.

Що думалось, гадалося, ще й снилося,
Зійде зорею в щасті літ,
І серденько, що досі так не билося,
В душі сповиється на цвіт.
Якщо тобі засмута вкриє личенько,
Не дай, щоб тішилась біда,–
Згадай тоді некопану криниченьку,
В якій з-під каменя вода.

Приспів

З-під каменя водиченька виблискує,–
Така чистенька, як сльоза.
Любов моя вербовою колискою
Пливе в далекі небеса.
Нехай ми у дорозі щось розгубимо,
Нехай нам випадуть года.
А тої ми кринички не забудемо,
В якій з-під каменя вода.

Приспів