Ми на світ цей зійшли, із дитинства росли.
І ставали такі ясночолі.
А батьки як батьки, що змогли те й дали.
На життя, для щасливої долі.

Наче птахи були, щебетливі і ми,
Як ходили навчатись до школи.
А літа, як літа, помахали крильми,
Жаль назад не вернуться ніколи.

Пам’ятаємо вас дорогі вчителі.
Ой з літами, як ви посивіли.
Прививали любов, до своєї землі,
Із добром до людей жити вчили.

І хоча вже давно ми пішли у світи,
В долі батьківський шлях прокладати,
Але хочеться завжди до вас нам прийти,
І від щирого серця обняти.