Є історія, а є брехня,
Є й грабіж серед білого дня...

Було князівство невеличке
Посеред варварських лісів,
А в ньому з хитромудрим личком
Князьок кмітливенький засів.

І з плином часу те князівство
У царство так переросло,
Що необачним королівствам
Життя не затишним було.

Та царству вже було замало
Чужого простору й землі,
Тому своє забракувало
Ім'я прадавнє взагалі.

І спритний цар такого царства
Не довго думав та гадав –
Без творчих мук і без митарства
Сусідку швидко обікрав.

А світ погодивсь, що пасує
Ім'я до царства, як нове.
Сусідка тож не галасує
І обікрадена живе...

Оце історія, чи брехня,
Чи грабіж серед білого дня?..