Колиха лиха та надиха його.
Мов тінь, невимріяна Весна –
Сто літ сумна і тане світ в очах
Повних сліз. Зими бажані сни –
Цілунком слів твоїх...

Не зника, звика та повива гірка.
Плека невиплакана ріка
Та ніч сліпа терпкий тамує смак
Наших нечекань, несподівань.
Не замовкає, крає...

Не болить,
Лише незрозумілий смак.
І так вже затишно умені
Та у вікні все, бачиш, затиха
Біль наших нечекань,
Несподівань.
Не замовкає, крає.
Серце моє,
Твоє не болить,
Не болить...

Не болить,
Чи втомлена та спить жива.
Плека невиплакана ріка
Та ніч сліпа терпкий тамує смак
Наших нечекань,
Несподівань.
Не замовкає,
Крає та п’є
Серце моє
Твоє не болить,
Не болить. (3)