Шовком вишила,
Серцем вивела,
Цвіт той зривала,
До долу кидала,
Що та й не розквітав.
"Цвіте дорогий!" –
Шукала, кликала
"Цвіте дорогий
Що та й не розквітав!"
До долу кидала,
Кидала, кидала.

Зранку зривала,
Не барилася,
А у вечорі
Та й зажурилася.
Та й зажурилася,
Та й засмутилася,
Темнії ноченьки
Сльозами вкрилися,
В темнії оченьки
Та й задивилася,
Темнії ноченьки
Сльозами вкрилися...

День та й не пізнав
Тієї ноченьки.
Же та й не цілував
Мої та й оченьки.
Мої та й не пізнав.
Падали зіроньки.
Не знав, не загадав
До тієї дівоньки.
До тієї дівоньки,
Що цвіт та й зривала,
До тієї зіроньки,
До серденька припала.